«Дофамінове покоління» Анна Лембке

Я довго полювала на цю книжку через свою залежність від шоколаду🍫 Я не вважала своє «солодкоїдство» чимось поганим – ну їм то і їм. Це не паління, до діабету ще далеко, зайву вагу я не набираю, тож все ок. А потім на спір місяць не їла солодкого. І тоді все зрозуміла. Стала шукати «дофамінове покоління», щоб не тільки фізично, а ще й головою зрозуміти що таке моя залежність і як з нею боротися.

На всі ці запитання я отримала відповіді. Залежності мають схожу природу, тож немає різниці – тягнете ви до рота шоколадку чи цигарку, заспокоюєтеся шматком торта чи переглядом порно. Все у нашій голові й саме там пролягає межа між «задоволенням» і «залежністю від задоволення».

Книга написана простою мовою і без довгих наукових пояснень. Тобто пояснення є, вони всі на прикладах і викладені максимально зрозуміло.

Чому прагнення до безкінечного задоволення – це не добре і чому люди, які живуть у найбільш благополучну епоху більше схильні до самогубств та депресій? Як досягти рівноваги між задоволенням і болем? Що таке «толерантність до шоколаду» і як взагалі позбутися цієї залежності?

182 сторінки допоможуть вам розібратися, якщо ви відчуваєте, що хочете позбутися якоїсь звички.

Шоколад я їсти не перестала😉 Зате тепер точно розумію, коли заїдаю стрес, коли хочу швидкий дофамін, а який шматочок – справді для задоволення🍩

🫦
Чому в епоху небаченого багатства, свободи, розвитку технологій і досягнень медицини ми здаємося нещасливішими й відчуваємо більше болю, ніж будь-коли? … ми докладаємо занадто багато зусиль, аби уникати нещастя.
🫦
Ці механізми бездоганно пристосовані до світу нестачі ресурсів. Змінюючи заданий рівень відчуттів за допомогою задоволень, ми стаємо людьми, котрі безкінечно прагнуть чогось, ніколи не задовольняючись тим, що мають, завжди жадають більшого.
🫦
Сила волі не є невичерпним ресурсом людини.
🫦
Брехати – завжди гірше, ніж говорити правду. Брехня ніколи не варта наслідків.

За моїми новими рецензіями зручно слідкувати в телеграмі.