«Собачий майданчик» Софі Оксанен

 ⛔️Книжка, яку я давно хотіла прочитати, прочитала за вечір, прогортуючи сторінки десятками і радію, що не купила її, а взяла почитати у подруги.

Отже, Гельсінкі, 2016 рік, собачий майданчик у парку, де ідеальна сім’я – мама, тато, донька і син, вигулюють свого песика. За цим таємно спостерігає жінка на лавці. До неї приєднується інша жінка, яка не приховує інтересу до родини. І нічого дивного не було б у цій ситуації, якби син не був схожий на одну з жінок, а донька – на другу.

Історія починається цікавою зав’язкою і ти думаєш – ось, зараз я дізнаюся що там і як. Але упс, пояснення подій відбувається ніяк, розкручуються вони повільно і зовсім не захопливо.

Що не так із цією книжкою?

✔️Все відбувається занадто розкидано. Я постійно губилася в подіях і взаємозв’язках між ними. Спочатку розповідають, що героїня мала модельну кар’єру, але не склалося. Чому не склалося ми дізнаємося майже в кінці книжки, хоча як на мене це було важливо – героїня постійно складала плани на майбутнє, дотичні до модельного бізнесу, і говорила про помсту усім, хто завадив її славі у Франції.

✔️Якась трагедія в сім’ї героїні теж виявилася величезним таким невидимим пазлом, який вплинув на кульмінацію сюжету. Але так як кульмінація відбулася в середині книги, а про деталі трагедії нам кажуть в кінці, то пів книжки я не могла зрозуміти чого героїня тікала і головне навіщо.

✔️Що не так із любовним життя Олени (так звати героїню) так і залишилося для мене загадкою. Був якийсь чоловік, щось між ними було, щось велике і шалене. Потім щось сталося і тепер героїня вишукує обличчя коханого на фотках і подумки говорить з ним і в чомусь його звинувачує. Ви щось зрозуміли з мого переказу?) Ось в книжці майже те саме, тільки на 300 сторінок.

✔️Інша складова – розкриття закулісся роботи агентств із сурогатного материнства. Я не буду стверджувати, що на 100% знаю як усе працює, хоч працювала у цій сфері, але донорам ооцитів не забезпечують такої розкоші, про яку пише автор. Їм не знімають окремих квартир і не відправляють на місяць разом з родиною в теплі країни поправити здоров’я після стимуляції і пункції. Це занадто великі інвестиції. Розумію, що це було потрібно для розвитку сюжету, але мені різало око.

Ще була частина про дитину. Я бачила початок цієї лінії, потім якось розібралася із кінцівкою, але найцікавіше – що сталося, чому так і хто у тому винен – авторка не розповідає. Здогадуйтеся, читачі, із контексту.

Можливо у цьому й була задумка, але тоді це виявилося занадто складним для мене. Як результат – я хотіла дізнатися кінцівку, але все що між зав’язкою і фіналом було таке розмазане, що я пропускала сторінки, намагаючись виловити те, що пояснить мені оці пробіли.

Літературний критик Ганна Улюра для рубрики «The Village Україна» хвалить «Собачий майданчик» за точність до деталей – барбариски, бальзам «Зірочка», опис зупинки навпроти автовокзалу у Миколаєві. Були й для мене цікаві моменти, але їх набагато менше і вони не вартували прочитання всієї книжки.

У своїй рецензії Ганна Улюра пише: «Щоби склалася детективна історія, до двох жінок із непевним майбутнім треба бодай одного чоловіка з темним минулим». І я б сказала, що це найкоротша і можливо найбільш вдала рецензія на цю книгу.

За моїми новими рецензіями зручно слідкувати в телеграмі.