«Хіросіма» Джон Герсі

 Я зрозуміла, що поки я напишу ідеальні відгуки на прочитані книжки, рік закінчиться і ви не дізнаєтеся що я взагалі начитала за останні місяці.

Тож нехай буде кілька експрес-рецензій по принципу «хай не ідеально, але зараз, ніж ідеально і ніколи».

«Хіросіму» я взялася читати після перегляду «Оппенгеймер», хотіла дізнатися наскільки жахливо все було зі сторони жертв ядерної бомби.

У книжці автор розповідає про шістьох японців, які вижили під час і після ядерного вибуху. Це документальний репортаж, виданий однією книгою.

Написана вона сухо, з хронологічною точністю і словесною скупістю, починаючи від моменту вибуху і впродовж 5 днів потому. Хто, о котрій годині і що робив, з ким був поруч та як був одягнений, як рятувався сам і кому допоміг.

Останній розділ автор написав через 40 років і розповів як склалися долі героїв його репортажу.

Мені читати було складно і боляче. Про боляче пояснювати нема чого. Складно через багато схожих японських імен, через сухий формат, через довгі речення з багатьма описами і деталями. Задоволення таке читання не приносить, тільки трохи більше фактів для роздумів і ще більше страхів, бо розумієш, що у разі чого – ховатися немає куди.

За моїми новими рецензіями зручно слідкувати в телеграмі.