«Перші» Марія Олекса

 Це історія про двох людей, Равлика і Владу, які познайомилися у літньому таборі й стали одне для одного першим коханням.

Однак герої дорослішають, отримують різний досвід й приймають рішення, які по-різному визначають їхню долю. Як склалося їхнє майбутнє, хто на нього впливав і чи не був помилкою їхній вибір покаже час.

Ця історія написана красивою українською мовою. Це її величезний плюс. Я продовжую спотикатися через погані переклади й дуже від того страждаю. Ну справді, з прочитаних мною у цьому році іноземних книг жодну я не можу схвально оцінити через переклад. Майже все було перекладено на «погано»😭

Ну от «Завтра, завтра, завтра» непогано переклали. Але там й історія хороша, а переклад не «класний», а «непоганий».

Тож читати українських авторів раджу вже через класну мову, щоб насолоджуватися нею.

Історія трохи занурила мене в ностальгію. Якісь з моментів, ситуацій чи думок героїні траплялися і зі мною в шкільні роки і дуже не хочеться думати як смішно це виглядало зі сторони.

Мене трохи збентежила частина про Індію – ніби її включили тільки щоб дати можливість героїні згадати минуле.

А от про підліткове кохання, їхні стосунки та почуття одне до одного написано прямо дуже щемливо і ніжно💕 Читаєш і тихенько млієш, що хтось пережив щось таке платонічне, гарне і справжнє у такому віці.

Авторка Марія Олекса вчилася на курсі Litosvita. Цей факт мене сильно радує – коли після письменницьких курсів автору вдається видати книжку. Я розумію, що це не головний чинник, є багато всього іншого, що впливає на результат, але я все одно радію і збираю такі факти в окрему скриньку у своїй голові📦

💛
Коли тобі тринадцять, знайти свою «фішку» – ледь не найважливіше завдання у світі.
💛
А один дощ може зв’язати людей міцніше, ніж потенційна спільна нерухомість, діти і собака.
💛
Я вірю, що людина, якій ми даруємо тепло свого тіла, отримує бонусом шматочок нашої душі.

За моїми новими рецензіями зручно слідкувати в телеграмі.