56/2023 «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіон Павлюк

 



Ілларіон Павлюк трошки посунув Макса Кідрука на п’єдесталі письменників, які мають у мене кредит довіри. На момент написання цієї рецензії я прочитала вже 3 книги автора.
Я не знаю як і чому так довго ігнорувала цю книжку.

Хоча ні, знаю. Все, що я чула про цю книгу, було захоплення – інколи з поясненнями, інколи без.

У мене на чужий захват – банерна сліпота. Бо захват інших формує завищені очікування, які дуже часто не справджуються. Так було вже з кількома авторами, яких дуже хвалили, а мені не сподобалося. Тож пітьму я ігнорувала так довго як могла. Але настала й моя черга.

Я не буду писати, що це найкраща книга року, бо бачу купу причин чому вона може не сподобатися. Вона величезна – 650 сторінок. Я взагалі здивована, що так багато людей прочитало її. Вона похмура і гнітюча. Вона наповнена алюзіями й прихованими сенсами, які доволі складно зчитати й зрозуміти.

Тому я не буду переконувати вас її читати. Але скажу, що мені – неймовірно сподобалося.

Після того як я продерлася через перші 50 сторінок моторошного незрозумілого тексту, я захопилася. Це неймовірна історія, схожа на торт Наполеон – різні шари, різні сенси. Можеш ковтати усе разом або частинками, тільки те, що тобі відгукується. Можеш читати цю історію по різному залежно від того, у що віриш.

Історія кримінального психолога Андрія, який їде у маленьке селище на краю світу, щоб знайти маленьку дівчинку, яка загубилася в місці, де «полює» серійний маніяк.

Історія про байдужість, яка є найбільшим гріхом. Про чесність із собою і те, що зло не буває маленьким.

Кілька волосинок на моїй голові стали сірими від страху під час читання, але я отримала багато задоволення і ще більше інформації для роздумів.

Тож коли відчуватимете, що готові – спробуйте.


- Передусім люди погані чи хороші?
- Передусім люди – тварини. А тварини прагнуть жерти. Володіти самкою, домінувати у зграї. Виживати. Єдина відмінність людини – неймовірно великий мозок. А те, що ми називаємо особистістю, духовністю, мораллю – це просто дуже великі лобні частки.

- А як же совість?
- Просто звичка звірятися з правилами.

Немає нічого гіршого, ніж вірити в щось важливе наодинці.

… виходило, що обґрунтований смуток краще ущербного свята.

Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої.

Бо є різниця між тим, хто не повірив і тим, хто перестав вірити. Перестає не той, хто засумнівався. А той, хто зачаїв на Нього образу

Адже ви точно підмітили: людина - тварина. Помилка тільки в тому, що ви знімаєте з неї відповідальність. Але ж призначення великого мозку саме в цьому - в умінні відрізнити світло від темряви! А що ж людина ? Використовує його з протилежною метою... Вона прекрасно пристосувала свій мозок, щоб створювати виправдання.
За моїми новими рецензіями зручно слідкувати в телеграмі.

Коментарі

Популярні публікації